Варшава, 14 серпня 2021 року
Учасникам акції «Полум'я братерства»
Дорогі Подруги і Друзі, Пластуни і Гарцери!
Дорога українська громадо!
Шановні пані та панове!
Понад 100 років тому український і польський народи героїчно боролися за відродження своєї державності. Військовий альянс України і Польщі в боротьбі проти більшовизму 1920 року здобув омріяну перемогу на Віслі, зупинивши його у наступі на Європу.
Армія Української Народної Республіки пліч-о-пліч з Військом Польським, разом проливаючи кров на полях битв, врятувала Європу від більшовицької загрози.
Але водночас, за цією перемогою стоїть також нелегка подальша доля українського воїнства.
Сьогодні ми згадуємо всіх українських козаків і старшину Армії Української Народної Республіки – вірних синів України, які віддали своє життя у боротьбі за свободу та незалежність Української держави і спочивають у цьому, а також у багатьох інших місцях, розсіяних по цілій Польщі.
Уже третій рік поспіль українська і польська молодь показує нам приклад справжнього єднання. Єднання навколо спільної пам’яті про минуле, але й також навколо щирого прагнення будувати спільне європейське майбутнє.
Я дуже вдячний Пластунам та Гарцерам за підтримку традиції «Полум'я братерства», яка щороку єднає нас в місцях спочинку воїнів Армії Української Народної Республіки аби ми спільно могли пригадати і вшанувати пам’ять Борців за Волю України, героїчні вчинки яких навіки закарбовані в історії українського державотворення.
Я радий, що саме молоде покоління українців і поляків взяло ініціативу у свої руки і сьогодні невпинно торує шлях добросусідства, створюючи міцний фундамент взаємного партнерства.
«Полум’я братерства» відкрило нову якісну сторінку в книзі пам’яті про героїчні сторінки нашої спільної історії, а подальші ініціативи Пластунів та Гарцерів будуть лише зміцнювати дружні зв’язки та партнерство між нашими країнами та суспільствами.
Підтримуйте це Полум’я й надалі, адже ваш спільний заклик до згоди і братерства продовжує зворушувати серця багатьох українців та поляків по обидва боки кордону.
З повагою
Андрій Дещиця