Інтерв’ю Польському агентству преси є першим інтерв’ю нового українського посла Василя Зварича після того, як він обійняв посаду у Варшаві.
ПАП: Минуло п'ять місяців від початку повномасштабного нападу Росії на Україну. Як ви оцінюєте хід цієї війни та перспективи на майбутнє, включно з можливістю стрімкого контрнаступу?
Посол України в Польщі Василь Зварич: Ми готуємося до перемоги і намагаємося, щоб вона відбулася якомога швидше. Росія має протилежну мету, але вона неприйнятна для нас і, сподіваємося, неприйнятна для всього демократичного світу. Наразі ми – президент, уряд, Верховна Рада України – намагаємося залучити якомога більшу міжнародну підтримку. Особливо це стосується важкого озброєння, технологічно передового озброєння за стандартами НАТО. Коли ми отримали HIMARS від американців і Крабів від Польщі, ситуація почала змінюватися на нашу користь, особливо в Харківській та Херсонській областях. Ми тут досягли певного прогресу і налаштовані на перемогу в умовах міжнародного права, на принципах недоторканності територіальної цілісності та суверенітету України.
ПАП: Як швидко постачання мали б дійти до України і якого озброєння, яке могло б швидко перейти в контрнаступ?
В.З.: Ми завжди говоримо, що чим раніше, тим краще. Це, як кажуть наші воїни, війна артилерії і безпілотників. Найбільше нам потрібна високоточна зброя, що забезпечують безпілотники і далекобійна артилерія: 155-мм гаубиці, краби і HIMARS. Це те, що може і вже змінює ситуацію. Ця зброя потрібна нам «на вчора», і чим більше будуть затягуватись постачання, тим більше затягуватиметься війна. А її наслідки – численні жертви. Щоб це закінчилося, ми повинні виграти цю війну, іншого шляху немає.
ПАП: Як ви вважаєте, чи є ще шанси, що незабаром українське небо захищатимуть винищувачі, передані іншими країнами?
В.З.: Щоб бути ефективними, нам потрібні всі види зброї. З самого початку президент Володимир Зеленський казав, що нам потрібно закрити небо над Україною, і ми попросили країни НАТО допомогти нам це зробити. Тому потрібна протиракетна система, потрібні також винищувачі. Ми просимо наших партнерів надати їх нам, тому що це дуже перевірена зброя, і ми повинні виграти в небі і захистити наш народ від російського ракетного вогню. Ми щодня працюємо над тим, щоб наші країни-партнери постачали нам зброю, і питання авіації тут найбільш актуальне.
ПАП: З чим пов’язана різниця в темпах і кількості постачання озброєння в Україну з окремих країн?
В.З.: Варто було б запитати країни, які хоч і розуміють, що їхня допомога може допомогти припинити війну, але не роблять цього. Для нас головне, щоб єдність Заходу, який стоїть пліч-о-пліч з Україною, зберігалася. Кожна країна допомагає так, як вважає за потрібне, і ми вдячні за будь-яку допомогу. Але тут я хотів би підкреслити, що те, як відреагувала Польща, є прикладом для інших європейських країн. Це та основа, на якій і надалі будуватиметься безпека всього європейського континенту – це швидкість реакції, рішучість у солідарності та допомозі країнам, які потребують цієї допомоги, і захист міжнародного права. Йдеться не лише про Україну, а про систему безпеки, яка базується на міжнародному праві.
ПАП: Як ви оцінюєте силу, ефект і швидкість санкцій, запроваджених проти Росії?
В.З.: Найголовніше, щоб санкції діяли, нехай і не так швидко, як хотілося б. Однак їхні наслідки помітні, коли ми дивимося на стан російської економіки, розвиток якої сповільнюється. Той факт, що Кремль звертається до країн, до яких він раніше не звернувся по допомогу, свідчить про те, що Росія в біді. На мою думку, вони будуть збільшуватися в міру того, як російське суспільство відчує наслідки війни.
ПАП: Які санкції необхідні, щоб зупинити війну?
В.З.: Має бути повне ембарго на нафту і газ якомога швидше. Ми повинні зробити все можливе, щоб це сталося. Це основа. Росія фінансує свою війну з Україною коштом продажу нафти і газу.
ПАП: Чи бачите ви шанс запровадити таке ембарго до зими, коли Європа бореться за скорочення споживання газу?
В.З.: Війна не розгортається по сезонах і погоді. Ми хочемо, щоб західні суспільства зрозуміли, що якщо ми не закінчимо цю війну найближчим часом, так – люди будуть мерзнути в Європі, але в Україні вони гинуть від ракетних обстрілів. Ми сподіваємося, що європейці побачать маніпуляції Росії і спробують отримати запаси, які звільнять їх від російського тиску. Філософія «жити дешевше» має поступитися місцем думці про те, що краще жити безпечно.
ПАП: Як ви вважаєте, чи є шанс врятувати угоду, яка розблокує чорноморські порти для постачання зерна?
В.З.: Ця ситуація показує, наскільки брутально Росія може порушувати всі свої угоди та контракти. Обстріл Одеського порту свідчить про те, що Росію не дуже хвилює голод. Для України було складним рішенням вести переговори з країною-терористом, знаючи, що причиною блокади порту стала агресія Росії і що саме вона намагається нав’язати свій наратив. Є багато способів врятувати справу. Враховується воля всіх сторін. Ця воля на боці України. Ми хочемо зробити все можливе, щоб врятувати від голоду ті країни, які потребують українського зерна. Ми готові відправити вантажі через Чорне море до Стамбула за кілька днів і передислокувати їх в інші країни.
Є питання тих, хто вирішив дати свої гарантії кораблям, а саме Туреччини та ООН – це хороший знак. Якби інші країни НАТО також гарантували безпеку постачань, це було б дуже сильним сигналом, і ми про це постійно говоримо.
ПАП: А яка ситуація, коли йдеться про автомобільний транспорт, особливо через Польщу?
В.З.: Польща дуже допомагає. Тривали переговори між нашими урядами, у нас є спеціальна група і підписаний меморандум. Ми вже маємо дуже хороші результати від такої співпраці. У червні ми доставили державною залізницею 2 мільйони тонн зерна з України. Звичайно, це не найбільший показник, але це дуже хороший результат нашої співпраці. І ми бачимо політичну волю з польського боку продовжувати таку співпрацю. Є плани і проєкти щодо балтійських портів – портів Гданська і Гдині, інфраструктурні проєкти, а також є плани щодо розширення залізниці, щоб можна було транспортувати не лише зерно, а й паливо та інші матеріали.
ПАП: Війна коштує грошей. На яку фінансову допомогу розраховує Україна?
В.З.: Маючи такого сусіда, як Польща на заході, з такою базою ми можемо не тільки виграти війну, а й разом відбудувати Україну. Постійно отримуємо допомогу з Польщі. Міжнародна допомога для України надходить через Польщу як хаб. Зараз Польща займає друге місце за масштабами цієї допомоги після США, тобто понад 3,3 мільярда доларів військової, фінансової та гуманітарної допомоги.
Президент України, у свою чергу, ініціював прозору платформу United24. Зібрану суму ми спрямуємо на потреби української армії та відбудову країни. Ми вже розробили national recovery plan (національний план відновлення - ПАП), який презентували на початку липня. Цей план передбачає дуже конкретні дії по відбудові країни в різних сферах протягом 10 років. Для цього потрібно 750 мільярдів доларів.
Це величезна сума, але цей план багатовимірний і багатоетапний. По-перше, ми будемо реалізовувати швидке відновлення – план, який ми маємо реалізувати якнайшвидше, тому що йдеться про відновлення енергетичних мереж і забезпечення водою та електрикою, а також будівництво житла для людей, які цього найбільш потребують, щоб забезпечити їм нормальні умови взимку. Для цього нам потрібно 17 мільярдів доларів. Польща заявила, що допоможе нам відбудувати Харківську область, яка зазнала величезних втрат.
ПАП: Як Ви оцінюєте ситуацію біженців з України в Польщі, скільки їх є, якої допомоги вони сьогодні потребують?
В.З.: Польща пропонує українцям можливість знайти роботу, школи для дітей, медичне страхування. Масштаби польської допомоги неможливо уявити.
Офіційно польський номер PESEL отримали близько 1,5 мільйона людей. У Польщі у них чудові умови, але ми як держава хочемо, щоб більшість наших громадян повернулися додому. І мушу зізнатися, що в розмові зі своїми земляками я відчуваю, що вони хочуть повернутися додому, хочуть, щоб їхні будинки були відбудовані, тому що багатьом з них сьогодні просто немає куди повертатися.
ПАП: Ви розпочали свою присутність у Польщі з вшанування поляків, які загинули від рук українців, у тому числі й на Волині...
В.З.: Для мене було величезним і великим досвідом взяти участь у цій траурній церемонії за участю президента та інших представників польської влади та покласти вінок до пам’ятника загиблим від імені Президента України, що, напевно, сталося вперше. Це також свідчить про те, що цінність людського життя для України зараз величезна. Ми цінуємо кожне життя і засуджуємо кожного, хто забирає його у невинних людей.
У нас будуть дуже відкриті дискусії щодо цих подій Другої світової війни в групі істориків – створена спеціальна комісія. Я впевнений, що тепер ця дискусія матиме інший характер. Ми зосереджені на побудові нашого спільного сьогодення та майбутнього, і я впевнений, що те, що зараз відбувається між Україною та Польщею, є фундаментом для нового майбутнього між нашими країнами, в якому не буде ні чвар, ні невинних жертв, як це сталося на Волині.
ПАП: Коли можуть розпочатися ці спільні роботи та ексгумації? Чи не відкладуть їх до кінця війни?
В.З.: 1 червня було підписано спеціальний меморандум між міністерствами культури та національної спадщини України та Польщі, який передбачає питання пошуку та ексгумації на території України. Це свідчить про те, що з нашого боку вже є політична воля, немає жодних перешкод, щоб розпочати цю роботу. Йдеться більше про технічне питання, пов’язане з законодавством України, знайти відповідну організацію, яка б звернулася до Міністерства культури й офіційно отримала погодження. Кілька років тому були видані дозволи на пошукові роботи, але ковід їх затримав. Зараз ми не бачимо проблем із запуском такої роботи.
Також ми хотіли б бачити таблички з іменами та прізвищами на могилах українців, похованих у Польщі. Ми дуже раді, що президент Анджей Дуда про це говорив.
На мою думку, історичні питання ні в якому разі не повинні нас роз’єднувати. Я впевнений, що Росія роздмухуватиме ці питання різними гібридними діями. Але сьогодні ніхто нічого не блокує, просто є якісь питання діалогу, домовленості про різні речі, але з боку України немає поганих намірів. Кожен, хто говорить про такі злі наміри з боку України в історичних питаннях, просто говорить неправду.
PAP: Україна постулювала створення спеціального трибуналу для російських злочинів в Україні, чому недостатньо Міжнародного кримінального суду?
В.З.: Сьогодні ми задокументували понад 25 тисяч військових злочинів, скоєних російською армією; є військові злочини та злочини агресії. Зараз ми дуже добре працюємо з міжнародним трибуналом у Гаазі щодо відповідальності за військові злочини та геноцид. Вже 43 країни приєдналися до спільної слідчої групи, яка готує основу для рішень міжнародного трибуналу.
Трибунал, який ми хочемо створити, був би не альтернативою, а доповненням до роботи Міжнародного кримінального суду. Особливо він міг би займатися злочинами агресії, оскільки наразі трибунал у Гаазі має певні обмеження у розгляді цього питання. Ми хочемо, щоб у міжнародному праві було чітко прописано поняття «злочин агресії».
ПАП: Пане Посол, яка ваша мета на найближче майбутнє, чого б ви хотіли досягти?
В.З.: Я хотів би якнайшвидше відсвяткувати перемогу України разом з польським урядом, президентом Польщі, парламентом і всіма поляками. І це дійсно буде спільна перемога. Колись у нашій історії було кілька таких спільних перемог, про які теж варто пам’ятати: «Диво на Віслі», оборона Замостя та знаменитий парад у Хрещатику у травні 1920 року. Тоді ми змогли разом захистити Європу від більшовиків, а тепер я впевнений, що ми також переможемо і захистимо Європу від російського імперіалізму.(PAP)
Розмовляла: Wiktoria Nicałek
Опрац. Iryna Hirnyk
