Вшанування пам'яті загиблих представників кожної з країн, якої б національності вони не були - це не провокація, а високоморальний християнський вчинок, який здійснили 8 липня Президенти України і Польщі. У християнській традиції померлі поминаються в будь-яку пору року без згадування про дату смерті, особливо коли це здійснюється в присутності духовних осіб. Нашим спільним обов’язком є збереження пам'яті про всіх загиблих, незалежно від того, чи йдеться про кілька сотень осіб, чи про декілька десятків тисяч.

Українців, які піднімають на офіційних заходах національні прапори, ніяким чином не можна називати націоналістами і провокаторами. Так само не можна застосовувати таке визначення до поляків, які публічно використовують національні прапори. Переконані, однак, що люди з національними прапорами дбають не лише про гідність своєї держави, а й про дружні і добросусідські відносини між Україною і Республікою Польща.

Хочемо ще раз звернути увагу на значення фундаментального принципу міждержавних відносин: політики і посадові особи не повинні маніпулювати історією. Особливо це має значення тоді, коли вони самі визнають, що не є істориками, не знають встановлених фактів та не  заглиблюються  в суть питання, про яке говорять.