02.03.2017

Доки ми не погодили спільної інтерпретації трагічних поді, доти слід уникати гострих слів – вважає В.Кириленко.

Про що ви говорили з представниками польської влади?

Найважливішою темою були складні питання. Які виникли в польсько-українських відносинах. Більшість цих питань пов’язані з минулим, а не з майбутнім.

Який вихід із ситуації?

Працювати заради майбутнього. Організовувати чим більше зустрічей з молоддю, парламентаріями, урядовцями, військовими. Питання оцінки трагічних подій минулого не має заморожувати співпрацю в інших сферах. У нас є спільний ворог. Російський імперіалізм, який переживає ренесанс. Зараз відродився у путінській формі, звісно, можливо він і набув ознак демократичності, але в його основі лежить прагнення поневолення народів, які колись були у сфері впливу РФ. У цій зоні була і Україна і Польща. Якщо розділити нас, то користь буде лише для російського імперіалізму. Тому історики мають аналізувати події з періоду Другої світової війни. Дати їм неупереджену, виключно ґрунтовану на фактах, оцінку. Уникати висловлення гострих заяв до досягнення остаточного і спільного рішенням. І після такої спільної оцінки закрити цю сторінку наших відносин, зберігаючи взаємну повагу.  Ми  також повинні поглиблювати економічну і оборонну співпрацю.

Чи реальною є загроза впливу історії на співпрацю в інших сферах?

Зараз я не бачу цієї загрози. Але є сили які зацікавлені в цьому. Я говорю про режим Путіна. Для нього це зручний збіг обставин, який він спробує використати. Що власне і робить, бо чисельні провокації в Україні та Польщі мають слід третьої сили. Ми маємо робити висновки, замість чекати чогось страшного. Для України проблеми у відносинах з Польщею, - як сніг влітку. Ми маємо справу з російською агресією. Три роки гинуть люди. Тому зараз деякі складні питання діалогу з Польщею, відповідно, менш пріоритетні. Але ми маємо реагувати, що роблять український і польський ІНП. Вони добре співпрацюють.

Я.Качинський говорив, що Україна з Бандерою на прапорі не ввійде в Європу. Чи чули ви подібні гострі заяви у РП?

Не чув. Не можу коментувати слів Я.Качинського, але можу сказати, що Україна, як Польща, належить до європейської сім’ї. Після відновлення незалежності ми повертаємося до європейських інституцій. Ідемо до ЄС. Ми близькі до ратифікації Угоди про асоціацію. Ми не хочемо робити питання історії ключовими у польсько-українських відносинах. Не плануємо нав’язувати свою думку. Було б добре, якби ця позиція була взаємною.

Триває робота над присвоєнням нагород для людей, які в ті часи взаємно допомагали один-одному.

Треба верифікувати списки українців, які рятували поляків, і поляків, які рятували українців. І ширити пам'ять про цих людей. Більшості з них уже немає, але живі їхні нащадки. Це вшанування має бути черговим підтвердженням нашої дружби, сліди якої ми бачили навіть в найтяжчі часи. Поряд з цим ми маємо просувати приклад спільної боротьби. Від боїв у складі Австро-угорської армії проти спільного ворога, яким була Російська імперія, аж до боїв пліч-о-пліч під час другої світової війни.

Чи вже є формальне рішення щодо нагороди для тих хто рятував.

Це має бути спільне рішення. Так як національна охорона місць пам’яті важливих для українців і поляків в Україні, аби уникнути актів вандалізму і провокацій. Це делікатна справа у політичному сенсі, але вона буде закрита. Вже відбулося кілька засідань спільної комісії істориків. В кінці березня у Кракові відбудеться наступне. Відбудова українцями пам’ятника в Гуті Пєняцькій доводить, що нас посварити не вдасться.

Чи якась з реформ, які були порушені на Майдані може бути неминуча. Реформи є безпрецедентними. Після помаранчевої революції їх не реалізовано. Здійснено люстрацію. Відбулася декомунізація. Змінюється свідомість людей. Це приводить до деколонізації України. Російська ментальність. Закрита, та що приводить до корупції і непрозорості завжди мала вплив на українців. Тому ми потребували аж три революції. Інституції мають свої проблеми. Не зреформована судова система. З великими боями ми змінили склад Верховного суду. Але ми знизили податки, обмежили контроль бізнесу.. Інша ситуація, що події на Сході не сприяють змінам. 30% ВВП лишилося в Криму і на території Донбасу.

Опозиція повторює, що війна стала претекстом аби тлумачити, чому реформи ідуть повільно.

Ті, хто так вважають, насправді не зможуть діяти інакше і швидше від нас втілювати реформи, оскільки Росія веде проти нас збройні дії. Зрештою, люди не виходять на масові протести, попри заклики опозиції, у т.ч. і наших колишніх партнерів по коаліції.

Чи правда – як пише «Новое время», що посада В.Гройсмана є непевною?

Якщо уряд втратить підтримку парламенту то настане криза. Зараз її немає. Нам краще працювати у двопартійній коаліції. Перевага менша, але легше ухвалюються рішення.

Але уряд має кожного разу боротися за голоси з поза коаліції.

Це правда.

І мусите частіше домовлятися з олігархічними фракціями.

Вони не впливають на політичний процес. Головна проблема це переконати своїх депутатів. Якщо є згода 2 партій коаліції, то закони проходять. А тоді всі, яких ви назвали «олігархічні групи», застрибають до останнього вагону із словами «Ми теж за». Добровільно.

 

http://www.gazetaprawna.pl/artykuly/1023894,kyrylenko-historia-nas-nie-podzieli.html