http://info.rp.pl/artykul/1268271.html

«Рудий ліс – поруч із покинутим містом Прип’ять. Це територія, через яку пройшла радіоактивна хмара 26 квітня 1986 року – в перший день аварії на Чорнобильській АЕС. Дерева, які тут росли, загинули одразу. Але нині на пустирищі розпускають бруньки молоді верби та берізки. Під ногами – трава, у небі чути переспів пташок...» - зі спогадів Євгена Солонини, журналіста Радіо «Свобода».

Так зараз виглядає влучно описана паном Євгеном територія з найпотужнішим радіаційним фоном у Європі. 26 квітня1986 року сталась найбільша катастрофа в історії атомної енергетики. Аварія на Чорнобильській АЕС – це не тільки трагедія України, а й усього світу. За 100 кілометрів на північ від Києва два вибухи на четвертому енергоблоці стали причиною радіоактивного викиду, від якого постраждала практично вся Європа.

Минуло 30 років. Зараз в Україні, за офіційними даними, налічується майже 2 мільйони громадян, які мають статус постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Понад 35 тисяч родин отримують пільги у зв’язку з втратою годувальника, смерть якого пов’язана з аварією на ЧАЕС, близько 4 мільйонів українців зазнали радіоактивного випромінювання. І хоча цифри говорять самі за себе, масштаб людського потрясіння й втрат у цій трагедії не описується словами. Президент України Петро Порошенко оголосив 2016 рік – Роком вшанування учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС і пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи.

Не будемо приховувати – наслідки аварії відчутні й досі, а нашим безпосереднім обов’язком є якнайшвидше мінімізувати їх та створити екологічно безпечну зону навколо Чорнобиля. Впоратись з таким завданням Україні зараз – в умовах російської агресії - не просто. Окрім цього, варто розуміти, що збройна агресія Російської Федерації може спричинити ще одну екологічну катастрофу в центрі Європи, за збитками та масштабами, можливо, навіть співмірну з наслідками вибуху на ЧАЕС. Затоплення шахт на Донбасі призвело до отруєння питної води, ґрунтів, флори та фауни регіону. Постійні обстріли російськими найманцями об’єктів виробничої інфраструктури призводять до викиду в атмосферу небезпечних хімічних, радіоактивних та біологічних речовин. Відтак, Україна зараз особливо потребує підтримки з боку міжнародної спільноти не лише в протистоянні зовнішньому агресорові, але й у процесі перетворення ЧАЕС на екологічно безпечну систему. Безпечну для України, безпечну для Європи і світу.

У 30-ту річницю Чорнобильської катастрофи хочу від щирого серця подякувати усім, хто долучився до масштабного проекту «Укриття» - побудову саркофагу над четвертим реактором. Вдячний, зокрема, Польщі яка виділила 2,5 мільйони доларів, а також надає багатопланову гуманітарну допомогу постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС, насамперед – дітям.

Подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – це наша спільна справа. Самостійно не вдасться усунути наслідки техногенної катастрофи. Радіоактивні елементи не зупиняються перед державними кордонами. Ми свідомі того, що допоки не буде повністю ізольоване джерело радіоактивного ураження, ми не будемо почуватись в безпеці. Ми високо цінуємо позицію міжнародної спільноти з цього питання. Сподіваємося, що завершення довготривалого будівництва саркофагу завершиться вже наступного року. І лише тоді Чорнобильська АЕС стане об’єктом безпечним, без жодних «зон відчуження».

Мелодії переспіву пташок у небі над Чорнобилем додають віри і надії, що спільно ми зможемо перемогти зло і зробити безпечним сьогодення і майбутнє. Це стане виразом не лише нашої солідарності і відповідальності, але й нашої спільної подяки і шани усім тим, хто загинув, ліквідовуючи наслідки аварії на ЧАЕС у 1986 році.

Андрій Дещиця, Посол України в Польщі.

,