Президент України Петро Порошенко з дружиною взяв участь у заходах з нагоди вшанування 70-ї річниці звільнення концтабору Аушвіц-Біркенау в польському Освенцимі. Разом з Главою держави до польського Освенциму приїхала колишня ув’язнена концтабору дев’яносторічна Анастасія Гулей та дев’яносторічний учасник боїв за визволення в’язнів концтабору Аушвіц-Біркенау Микола Карпенко.

Також на заходах були присутні делегації з понад 40 країн, зокрема президенти Франції Франсуа Олланд, Німеччини Йоахім Гаук, Литви Даля Грибаускайте, президенти Хорватії, Австрії, Словенії, Швейцарії, Мальти, а також Король Бельгії Філіп І, Великий Герцог Люксембургу Анрі, Король Нідерландів Віллем-Олександр.

Учасники церемонії взяли участь у спільному молебні пам’яті за невинно убієнними жертвами концтабору Аушвіц-Біркенау. Після цього вони із запаленими лампадками пройшли так званим шляхом смерті – дорогою, якою йшли в’язні концтабору до крематорію, де їх спалювали. Далі представники делегацій встановили лампадки на дошки пам’яті з написами національними мовами.

Довідково: Концтабір Аушвіц-Біркенау в 1940-1945 роках був одним із найбільших нацистських концтаборів. За різними даними, за роки існування в концтаборі було знищено більше 1 млн людей, переважна більшість з яких євреї, але серед вбитих було багато й українців. 27 січня 1945 року в’язнів Аушвіц-Біркенау було звільнено.

27 січня щороку відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

 

Світ має пам’ятати уроки минулого і не допустити повторення трагічних подій у сьогоденні — Глава держави

Обов’язок сучасних політиків перед теперішнім і прийдешніми поколіннями — засвоїти уроки історії і не допустити повторення трагедій, подібних Голокосту та Другій світовій війні, наголосив Президент України Петро Порошенко у коментарі з нагоди 70-ї річниці визволення концтабору Аушвіц-Біркенау.

«Своєю участю у сьогоднішніх заходах хочу віддати глибоку шану і тим, хто трагічно загинув у таборі смерті Аушвіц, і тим, хто поклав край жахливим злочинам проти людства, які коїлися нацистами тут і повсюдно в Європі.

З шести мільйонів євреїв, які були знищені нацистами та їхніми союзниками, чверть — євреї родом з України. Трагедія Бабиного яру і досі болить нам незагоєною раною.

З шести мільйонів мирних мешканців України, що стали жертвами Другої світової війни, знов-таки чверть склали євреї. А з урахуванням загиблих на фронті ми втратили близько 60% від довоєнного єврейського населення українських земель.

Мільйони українців у складі союзницьких армій, українського визвольного руху та радянських партизанських з’єднань зі зброєю в руках протистояли нацистській навалі, а відтак і Голокосту. Тисячі й тисячі українців на окупованих територіях, ризикуючи власним життям, рятували євреїв. Лише офіційне звання «Праведників народів світу» отримали близько двох з половиною тисяч українців, що становить одну десяту від загальної кількості тих, хто має таку честь.

У боях за визволення Освенцима та навколишніх населених пунктів поклали голови 231 радянський солдат, із яких кожен п’ятий — українець. Підрозділами командували полковник Василь Петренко, українець з Полтавщини, полковник Анатолій Ковалевський з Чернігівщини, майор Анатолій Шапіро — український єврей з Полтавщини. Саме солдати його батальйону першими пройшли під сумновідомою брамою з написом «Праця звільняє» (Arbeit macht frei). І першим танком, який розбив браму, керував українець Ігор Побірченко. Про це днями дуже яскраво нагадав міністр закордонних справ Польщі Гжегош Схетина.

З урахуванням всіх цих фактів просто не маю права не повернутися до ідеї створення постійної експозиції України в музеї Аушвіц-Біркенау. Нам треба зібрати документи та речові реліквії, пов’язані з перебуванням мешканців українських земель у цьому таборі. Цей план, сподіваюсь, реалізуємо за кілька років, щойно почнемо виходити з поглибленої війною економічної кризи. Але вже вчора у Києві зусиллями Українського інституту національної пам’яті відкрилася виставка про вихідців з України — і в’язнів, і визволителів табору Аушвіц.

Вічна пам’ять загиблим. Слава тим, хто звільняв континент від нацизму!

Зібравшись тут сьогодні, ми нагадуємо Європі та світу про наймасштабнішу трагедію, апокаліпсис ХХ століття — про Голокост, про всі його жертви. Так само і про всі десятки мільйонів жертв Другої світової, спричиненої імперським божевіллям, агресивним націоналізмом та ксенофобією.

На жаль, у сімдесятий рік перемоги над нацизмом, в яку українці зробили колосальний внесок, в рік сорокаліття Гельсінського заключного акту, моя країна вступила в умовах російської агресії і грубого порушення норм міжнародного права.

Російська Федерація, будучи не просто підписантом Акту, а одним з його ініціаторів, грубо порушила зафіксовані у цьому документі принципи непорушності кордонів та територіальної цілісності, прав і свобод людей.

І сьогодні вже онуки та правнуки тих, хто боронив Україну понад сім десятиліть тому, полишили свої домівки, щоб захистити рідних та близьких і всю Вітчизну від дій агресора.

Більше того, на тимчасово окупованих територіях, в районах, тимчасово підконтрольних проросійським бойовикам, крім терору, націленого на все місцеве населення, крім порушення прав і свобод всіх громадян, здійснюється ще й окремий етноцид україномовного населення. Там небезпечно говорити українською. Нашу мову, як й історію України, виключають зі шкільних програм. А в Криму, до того ж, грубо утискаються права кримських татар, пропагуються антитатарські ксенофобські стереотипи. Всесвітньо визнаним лідерам цього народу навіть заборонено в’їзд на територію півострова.

Не стану проводити очевидні й явні паралелі між тим, що відбувалося в Європі в тридцятих роках минулого століття, і тим, що коїться тепер.  Загроза континентальної війни тепер велика як ніколи. Хай ніхто навіть і не сумнівається: амбіції та апетити агресора перевершують розміри України.

Трагічних помилок минулого не виправити. Вбитих — не воскресити. Але засвоїти уроки історії — обов’язок сучасних політиків перед теперішнім і прийдешніми поколіннями.

Отож, закликаю весь світ не допустити повторення трагічних подій. Маємо не лише пам’ятати про безневинні жертви минулого, але й думати, як не допустити повторення трагедій, подібних Голокосту і всій Другій світовій війні. Єдиним фронтом протистояти новому імперському божевіллю, новим претензіям на панування в Європі.

Ми вдячні світу за підтримку, яку він надає Україні, але щоб зупинити агресора, потрібні ще більші зусилля, ще більша солідарність», — заявив Глава держави після участі у заходах з нагоди вшанування 70-ї річниці звільнення концтабору Аушвіц-Біркенау в Освенцимі.

 

Петро Порошенко поспілкувався з колишніми в’язнями та учасниками звільнення Аушвіц-Біркенау

В Освенцимі Президент Петро Порошенко поспілкувався з українцями — колишніми в’язнями табору Аушвіц-Біркенау та співгромадянами-учасниками звільнення табору від нацистів.

Під час зустрічі зі свідками тих трагічних подій, яка відбулася по завершенні заходів з вшанування пам’яті жертв концтабору, Глава держави зазначив, що сьогодні вся світова спільнота низько схиляє голову та шанує тих, хто поклав край злочинам проти людства.

Він високо оцінив внесок Українського народу у перемогу над фашизмом. «Ризикуючи життям, мільйони українців вели відважну боротьбу з нацистами», — наголосив Петро Порошенко.

Президент України також підкреслив важливість збереження пам’яті про жахливі події минулого століття та місця, де вони відбувалися, для теперішнього і прийдешніх поколінь. На його переконання, це допоможе вберегти нащадків від повтору та можливості виникнення подібних трагедій у майбутньому.

Разом з Петром Порошенком з ув’язненими Аушвіцу та учасниками його звільнення поспілкувалася колишня ув’язнена концтабору дев’яносторічна Анастасія Гулей та дев’яносторічний учасник боїв за визволення в’язнів концтабору Аушвіц-Біркенау Микола Карпенко, які також взяли участь у пам’ятних заходах.